ІСТОРІЯ МАРАМОРОША

ІСТОРІЯ МАРАМОРОША

Мараморощина (Міжгірський, Хустський, Тячівський, Рахівський райони) – історико-географічна назва Східного Закарпаття. Колись Мароморощина входила до складу Римської імперії,  з V століття була частиною Болгарського Царства — давньої держави на берегах Дунаю. Проживали тут Білі (вільні) Хорвати частина яких в IX столітті помандрувала на територію сучасної Хорватії. Згодом Срібна Земля, як ще називають цей край, стає частиною Київської держави, але після монголо-татарської навали на багато століть підпадає під владу мадярів. Закарпаття належало Австрійській імперії, потім Австро-Угорській, а згодом, на початку 20 століття, ввійшло до складу Чеської Республіки. В 1939 році тут проголошено незалежну українську державу — Карпатську Україну зі столицею в Хусті  і обрано її президентом Августина Волошина. На той час Закарпаття на правах автономії входило до складу Чехословацької республіки. Після Мюнхенської змови, коли Угорщина і Німеччина почали окупацію Чехословаччини, українці, щоб не потрапити під владу мадярів, проголосили незалежність. 15 березня 1939 року світ почув про створення Української держави, і саме в цей час біля Хусту на Красному (гарному) Полі шаленів нерівний бій між захисниками молодої держави і мадярськими окупантами. Нині на місці битви височить символічна могила, а в місті багато пам'ятних дощок нагадують про ці не такі вже й далекі події (за інформацією журналу "UA Style"). Потім була мадярська окупація, за нею радянська...

Герб Мараморощини: на щиті німецької форми зображені при вході у білу шахту (колір надії) чорні солекопи (колір обережності) з киркою в руках, під ними зображення гірських річок у вигляді смуг. Вгорі герба відтворено зображення гірського козла (символ гір) обабіч якого стоять дві смереки (символ лісів).  

  

Закарпаття – край сивої давнини, старовинних легенд та казок. З давніх давен їх переказували з вуст до вуст. Ми пропонуємо Вашій  увазі деякі з них.

 ЛЕГЕНДА ПРО ШАЯН

       Височать над селом три гори: Шаян, Шаяниха, Шаянчик. З міжгір'я збігає потічок, чистий, як сльоза, жебонить, ніби розповідаючи легенду про сиву давнину.
       Злі вороги напали на село, підпалили хати, убивали людей… І тільки сім'ї Шаянів вдалося сховатися в лісі. Та помітили це нелюди і кинулися в погоню. Першим загинув батько, захищаючи родину. Де впав замертво, виросла найвища гора - Шаян. Знесилена мати, прикриваючи сина, бігла вперед. Але ворожа стріла вп'ялася у серце хлопчини. Мати опустила його на зелений барвінок, і на тому місці виросла найменша гора Шаянчик. Ще декілька кроків пробігла жінка і впала зморена… На тому місці височить зараз Шаянчиха. І потекла з підніжжя гір вода, мінеральна, цілюща, що сповнює кров здоров'ям і силою.

  

  

ХУСТ

      Чудову легенду про походження назви міста подає стаття Романа Малко з журналу "UA Style".

      Колись чортові заманулося вискочити з пекла. Чи набридло йому там сидіти, чи на сонечку захотів погрітися. Розігнався і пробив головою землю якраз посеред гарної квітучої рівнини. Але чорт — стиляга мав на кінці хвоста китицю, подібну до ослячої, і зачепився тою китицею за землю. Як він не намагався вийняти її, ніяк не вдавалося. Тільки потягне — земля піднімається, а хвіст не йде. Тоді він напружив всі свої сили, рвонув і відірвав хвоста. З болю зарепетував на весь світ: "Йой, хвуст, хвуст, хвуст!" Луна покотилася по долині "хуст-хуст-хуст", і всі довкола почули цей крик. З того часу на місці, де чорт вискочив з пекла, стоїть гора, а саму місцевість люди прозвали Хустом.

 Чорний ліс

       На півночі Мукачівського району поблизу села Грабово, знаходиться таємничий Чорний ліс, про який є чимало незвичних і цікавих легенд та розповідей. Зокрема, тут знаходиться мармурова печера, яку вручну видовбали розбійники. Саме тут вони, за переказами місцевих жителів, ховали свої награбовані скарби, але довго вони тут не ховалися, оскільки їхні нахабні дії розлютували селян, які власноруч розігнали розбійницьку ватагу. Ще одна моторошна легенда про Чорний ліс розповідає про те, що кожного порушника лісового спокою чекає важке покарання.

  

  

СКЕЛЯ КОХАННЯ

       Коли подорожувати дорогою Ужгород-Рахів, то, проїжджаючи поблизу села Костилівка, можна побачити на одинокій скелі хрест. Саме цю гору і називають скеля Кохання. Як свідчить легенда, на початку ХХ століття в цьому селі розгорнулася любовна драма. Дівчина з багатої родини покохала хлопця з бідняцької сімї, але цьому противилися її батьки. Вони неодноразово підстерігали закоханих і погрожували хлопцю. Та не так сталося, як гадалося. Однієї місячної ночі дівчина разом з хлопцем піднялися на вершину скелі, міцно обнялися і стрибнули... Так їх і знайшли вранці місцеві жителі. А невелику гору в честь цього назвали скелею Кохання і поставили великий хрест, який би нагадував про нездоланність любові двох вірних сердець.

ЧОРНИЙ ЗМІЙ

       На території сучасної Берегівщини ще не так давно знаходилося величезне болото з досить страшнуватою назвою Чорний Мочар. Через недосконалість техніки його довгий час не могли пристосувати до потреб сільського господарства, але вже у 1878 році почалося інтенсивне осушення Чорного Мочара, що займав тоді 14 тисяч гектарів. Одним із його залишків тепер є Дідовське озеро, яке утворилося на місці колишнього болота.

       Саме про цю водойму місцеве населення зберігає чи не найтаємничішу історію, яка переходить з вуст у вуста. Як стверджують старожили, в озері водиться величезний чорний змій, який має довгу шию та товстий тулуб. Часто під час нічних купань в озері пропадають люди, яких потім ніхто не знаходить. Кажуть що це його робота. Можливо ця історична розповідь ще чекає на своїх дослідників. Можливо, "чорний змій" з озера Дідово має якісь родинні відносини з чудовиськом із шотландського озера Лох-Несс.